Мильна бульбашка сучасного мистецтва

У минулому році на російську мову була переведена книга: «Висока ціна. Мистецтво між ринком і культурою знаменитості». Автор, відомий історик мистецтв Ізабель Грав міркує про комерціалізацію художнього продукту, з точки зору артдилера, художника, філософа, макроекономіста і трохи футуриста.

Кілька розділів присвячені сучасному мистецтву. Ізабель Грав дає своє трактування аргументів, чому роботи одних художників коштують мільйони, а роботи інших, начебто не гірше, всього лише тисячі доларів? Джеффа Кунса з його критикою консюмеризму у вигляді грандіозних собачок — надувних куль автор поважає, а ту ж критику у вигляді грудастих блондинок Джона Каррина вважає тривіальною. Як нестабільності ринку сучасного мистецтва наводиться приклад художника Дена Коена, роботи якого кілька років тому коштували галерея Гагосяна від півтора мільйонів доларів, а тепер опустилися до $50 тисяч.

Комерціалізація художнього продукту стає величезною проблемою і безпосередньо впливає на сутність мистецтва. Крім цього, у загальному очевидного слідства тиску ринку і «культури знаменитості», автор зазначає ще кілька цікавих особливостей нинішньої епохи.

Джексон Поллок

У журналістиці зростає популярність рейтингів і «десяток кращих». Ці рейтинги, на думку Грав, не тільки задовольняють потребу в ієрархії світу мистецтва (яка все більше заплутується), але і показують тенденцію до персоналізації поглядів. Автори «десяток» прагнуть через них виразити себе, а ім'я коментатора нерідко цінується вище суті коментаря.

Автор дає своє пояснення неймовірному інтересу, який тепер викликає мистецтво у глядачів будь-якого соціального статусу: світ мистецтва пропонує безліч привабливих способів інтеграції». Світські вечірки на вернісажах і черги на виставках — це знаки бажання бути причетними до чогось одночасно гламурному і высокодуховному. Нічого міцніше цього коктейлю сучасна дійсність, здається, не пропонує.

Ще один фактор, який вносить свою лепту в особливий статус мистецтва, — це обіцяна йому довговічність. Цінність художнього продукту не вичерпується, як цінність споживчого товару, і не знижується з часом. Навпаки, існує можливість, що одного разу це твір придбає непередбачену актуальність. Будь-який твір мистецтва — це ставка на майбутнє. І, здається, ніяку ціну не можна назвати занадто високою, коли мова йде про відкладену вартості, яку неможливо виміряти з сьогоднішньої позиції. У кінцевому рахунку покупець мистецтва платить за його потенційну значущість і вартість в майбутньому.

На відміну від споживчих товарів, схильних знеціненню, як, скажімо, дизайнерський одяг, твори мистецтва асоціюються зі стійкістю. Якщо модний предмет одягу дешевшає вже протягом одного сезону, то твори мистецтва вважаються міцними цінностями. Віра в їх довговічність ґрунтується на матеріальному присутності. Твори мистецтва — це речі, які існують в конкретній матеріальній формі, і потенційно вони здатні нас пережити. Взагалі, мистецтво, подібно золоту, має здатність переконувати своїми матеріальними якостями в наявності якоїсь реальної цінності. Це пояснює, чому в умовах кризи — так було і під час недавнього спаду світової економіки — гроші вкладають у загальновизнані шедеври класичного модернізму (Матісс, Пікассо) і в золото. На відміну від нематеріальних активів, які в ходу на фінансових ринках, «шедеври» і золоті злитки підтримують відчуття того, що ви тримаєте в руках, в обмін на сплачені гроші.

Символічна цінність, пише Ізабель Грав , незвичайна тим, що її не можна виміряти грошима і взагалі важко виразити в економічних категоріях. У той же час у кожного твору, коли воно циркулює на ринку, є своя ціна, хоча цей факт зі зрозумілих причин ігнорується ідеалістичним поглядом на мистецтво як щось безцінне. А між тим поняття символічної цінності як чогось, що не можна виміряти в золоті, як чогось абсолютно неконвертованого, також містить зерно істини, і це особливо ускладнює ситуацію. Твір мистецтва безцінне, виходячи з його символічної цінності, і в той же час ціна у нього є. Іншими словами, його символічна цінність і ринкова вартість не збігаються, хоча воно і має призначеної і запитуваної ціною. І навпаки, його ціна виправдовується відсиланням до символічної цінності, яка не може бути обчислена в матеріальному вираженні. В такому випадку можна сказати, що ціна твори мистецтва ґрунтується на припущенні його неоціненність. Це також відрізняє твір мистецтва від інших товарів: його ринкова вартість виправдовується виключно його символічною цінністю, яка, в свою чергу, є вираженням його навантаження ідеалістичними поняттями.

Жорж Сірка

Зрозуміло, і інші товари, особливо брендові вироби, чим далі, тим більше теж характеризуються символічною цінністю. Але від дизайнерської речі на зразок очок Dior не чекають «істини», як від твору мистецтва. А від твору мистецтва, навпаки, чекають якихось великих умоглядних результатів: воно, як вважається, здатне на одкровення, які, по поширеній висловом, важко переоцінити.

Водночас автор відсилає нас до праць Маркса, у якого є вираз «уявна» вартість. Якщо слідувати логіці класика, то подібні уявні ціни можуть зустрічатися і на арт-ринку, де їх запрошують за предмети, часом не мають художньої цінності. Причому в наші дні ці ціни прирівнюються до вартості або помилково приймаються за неї. Насправді порожнеча виявляється не тільки за ціною творів мистецтва, але і за їх вартістю, оскільки остання завжди підлягає обговоренню і може бути оскаржена. Для твору мистецтва не може бути знайдено адекватне цінове вираження, адже символічна цінність незвичайна як раз тим, що її неможливо виміряти.

Символічна цінність мистецтва включає в себе безліч елементів. Крім інтелектуальної прозорливості, яка традиційно приписується творів мистецтва, вона спирається на історично завойований особливий статус мистецтва, на його самобутність, міцний зв'язок з фігурою художника і обіцянку унікальності. Зрештою, якщо мова йде про оцінку безцінного, то нескінченність не межа. З цієї точки зору нинішні результати аукціонних торгів відображають всі, часом безнадійно перебільшені, а часом не цілком виправдані надії і очікування, які люди пов'язували і продовжують пов'язувати з мистецтвом.

Один з основних висновків, які робить автор у своїй книзі, полягає в тому, що якщо раніше первинною була символічна вартість твору (його унікальність, духовність і, так сказати, шедевральность), а ринкова оцінка народжувалася на її основі, то тепер працює і зворотний процес. І підведення символічної бази під високі ціни залучені (зусиллями і засобами аукціонних будинків і галеристів) і музейники, і академічні вчені мистецтвознавці.

Ілюстрацією для статті ми взяли одне з творів відомого американського художника Жана-Мішеля Баскіа